Публікації

    Інсульт (у перекладі з латинської – «удар» або «поштовх») – захворювання, яке посідає одне з перших місць серед причин смертності українців. Недуга не шкодує нікого – незалежно від статусу чи віку, однак саме від того, чи зможе людина одразу розпізнати симптоми захворювання, як відреагує на критичну ситуацію, залежить порятунок її життя та ймовірні ускладнення від хвороби.

Про те, які ознаки є проявами інсульту, як правильно себе поводити, якщо у близької людини виникла підозра на інсульт та які методи реабілітації можна застосовувати після лікування хвороби спілкуємося із співзасновницею «Центру фізичної реабілітації «Формула руху» (м. Львів) Оксаною Федорович
 
-Інсульт – доволі поширене захворювання, - розповідає Оксана Федорович. - Колись вважали, що це хвороба літніх людей, адже з віком судини стають ламкими, наростають інші негативні вікові зміни. Однак, сьогодні рівень захворюваності на інсульт зріс - молодшають усі захворювання та патології, і хвороби судин - також. Розрізняють ішемічні інсульти, які є найбільш поширеними, та геморагічні інсульти – ті, які пов’язані з крововиливом у мозок. Ішемія – це короткочасний спазм судин або короткочасна чи тривала закупорка судин, що призводить до зменшення притоку крові та порушення кровопостачання тканин мозку. За статистикою, близько 80-90 відсотків випадків складають ішемічні інсульти.

 
-Як можна запідозрити, що у людини стався інсульт?


- Найбільш поширені ознаки інсульту – це порушення ходи, мови, змінена здатність розуміти звернення, також можуть турбувати оніміння тіла, слабкість, відчуття того, що не вдається утримати предмет у руці. Буває, в людини спостерігають параліч або оніміння однієї сторони. Що стосується функції кінцівок, людина часто не може підняти рівномірно обидві руки тощо. Можуть виникати додаткові ознаки:  в людини двоїться в очах, турбує раптовий – розриваючий, -головний біль.


-Як поводитись у випадках підозри на інсульт?


-Здебільшого інсульт стається раптово. Є ознаки, які можуть наростати – оніміння кінцівок, слабкість, нудота, запаморочення тощо. При наявності у людини хоча б однієї із вищеназваних ознак, необхідно людину покласти і негайно викликати «швидку». Якщо людина втратила свідомість, її потрібно покласти на бік, щоби не було западання язика. Не можна давати ані їсти, ані пити до моменту, доки не з’ясується причина нездужання, необхідно забезпечити людині спокій та доступ свіжого повітря. Чим швидше будуть помічені ознаки інсульту, надане медикаментозне лікування, тим більше шансів зменшити або попередити важчі наслідки інсульту.


-Від чого залежить те, наскільки швидко одужає пацієнт?


-Одужання людини залежить від багатьох факторів: від вчасності та адекватності надання лікування та реабілітаційної допомоги, від стану серцево-судинної системи. На жаль, у тих, хто переніс інсульт високий шанс розвитку повторного інсульту. Тому у жодному разі, після проведення основного лікування не слід нехтувати заходами, скерованими на профілактику розвитку повторного інсульту, які включають щоденний контроль артеріального тиску і прийом медикаментів призначених лікарем, відмова від шкідливих звичок, раціоналізація харчування та рухової активності.Буває, що людину виписують з лікарні, в такому стані, що вона ще не сідає, навіть не намагається підводитись, ходити. А що далі? Родичі чи опікуни на свій розсуд «допомагають» людині. Варто пам’ятати про те, що відновлення після інсульту потребує багато часу і усе залежить від віку, від стану організму, наполегливості та мотивації пацієнта, від мотивації родини. Особи похилого віку в силу вікових змін, вікових особливостей важче відновлюються, ніж особи молодшого віку. У них різна мотивація, тож таким людям важче, адже дуже швидко з’являються ускладнення.


-Як швидко можна проводити реабілітаційні заходи у випадках інсультів?


-Чим раніше розпочинається фізична реабілітація, тим більше шансів, що у людини будуть менші наслідки інсульту, як у вигляді ускладнень з боку різних систем організму (напр. застійні пневмонії, відлежини), так і втрати чи порушення фізичних вмінь і якостей (напр. самообслуговування, ходи, сидіння, зниження сили, погіршення координації та інше).
Навіть, якщо людина без свідомості – реабілітолог починає працювати на попередження ускладнень та готує основу для подальшої реабілітації (застосовує дихальних маніпуляції, лікування положенням, попереджає виникнення обмеження рухливості у суглобах та ін.), може пояснити родичам чи опікунам, що у їх силах робити для відновлення.
Основною метою лікаря є усунути причини, що спровокували інсульт, а також наслідки інсульту –зменшити набряк та інше. Що стосується фізичної реабілітації - це значно триваліший процес, який починається у стаціонарі та продовжується після виписки.


-Чи можна якось полегшити стан хворих при інсультах?


- Фізичні реабілітологи працюють з одним із основних наслідків інсульту – руховими порушеннями, які можуть бути незначними або прикувати людину до ліжка і унеможливити їй подальше незалежне від опіки життя. Усі реабілітаційні заходи спрямовані на те, щоб на максимально можливий рівень відновити порушені внаслідок інсульту рухові функції. Це стосується, як окремо функції ноги, руки, тулуба, міміки і т.д. так і можливості виконання повсякденних дій: повертання у ліжку, сідання та сидіння, хода, самообслуговування тощо.
Якщо говорити про якісь окремі, проблеми, які погіршують стан хворого, то дуже часто при інсультах виникає проблема – біль плеча. Це або неврологічний біль, або біль, який з’являється внаслідок перерозтягнення структур плечового суглоба. Коли у людини виникає парез чи параліч (людина не відчуває руки або нічого не може нею зробити), під вагою власної кінцівки починає розтягуватися суглобова сумка. Це може бути однією з причин болю. Для того, щоб цього не траплялося, ми рекомендуємо пацієнтам, у яких добре не працює рука, підв’язувати руку спеціальними фіксаторами у вигляді торбинки – сумочки для руки для того, щоб рука не обвисала. Адже біль затримує процес відновлення, потім можуть бути наслідки – обмеження руху в суглобі. Також для не варто, щоб людина лежала на цій руці, оскільки це може викликати набряк та посилити біль. Рекомендація для родичів: якщо у людини за медичними показами немає застережень до повертання та сидіння, то чим частіше людину почнуть садити, тим краще. Це процес, який нагадує стан маленьких дітей, коли вони народжуються, починають тримати голову, відтак сідають – так само і люди, в яких щось уражається, мусять навчитися жити по-новому – сидіти, тримати рівновагу свого тіла, потім – стояти, переносити вагу на уражену кінцівку – навіть якщо м’язи працюють  не достатньо для повноцінної ходьби. Насправді пацієнта можна навчити ходити навіть якщо не працюють певні групи м’язів – правильно виставляти ногу, правильно фіксувати, ходити з використанням допоміжних засобів пересування – чотириточковою паличкою чи одноопірною паличкою.


-Що можете порадити пацієнтам, яких не оминуло це захворювання?


-Якщо виникла така проблема, потрібно слідкувати за собою. Інсульт – не вирок. Свого часу мала важкого пацієнта – з геморагічним інсультом. Йому було близько 43 років, коли це сталося через дуже високий тиск. Лікарі не давали гарантії, що він буде ходити навіть із допоміжними засобами. Але людина настільки над собою працювала, що зробила неможливе. Сьогодні цей пацієнт повернувся на роботу, на якій працював раніше. Він займається щодня. Якщо б ви зустріли його на вулиці, ви б ніколи не здогадалися про те, що в людини був інсульт. Має бути контроль тиску, фізичних навантажень, адже деякі види робіт людина не може виконувати в повному обсязі для того, щоб не спровокувати спазм судин, потрібно відмовитися від шкідливих звичок – кинути курити, споживати алкоголь, якщо є надмірна вага, також потрібно працювати над цим фактором. Загалом потрібно уникати будь-яких чинників, які провокують спазм судин. Важливу роль відіграє і правильно підібране медикаментозне лікування тих, хто переніс інсульт.
 
 

Спілкувалася: Зоряна Грабар