Публікації

Хребет людини є дуже складним анатомо-фізіологічним механізмом, від правильної роботи якого залежить функціонування всіх органів і систем. Його структурною і функціональною одиницею є хребетно-руховий сегмент, який складається з 2-х хребців, що об′єднуються між собою зв′язково-м′язовим апаратом, міжхребцевими дисками, суглобами і включає сегментарні джерела іннервації й кровопостачання.

Остеохондроз хребта, реабілітація остеохондрозу, біль спини лікування, грижа, кила

Кожен хребетно-руховий сегмент робить свій внесок для досягнення функціональності хребта, основними функціями якого є захисна та опорно-рухова.

Зокрема, важливу роль в амортизаційній здатності хребта відіграють міжхребцеві диски, які зменшують осьове навантаження, пом′якшують струси та поштовхи при ходьбі, стрибках і бігу. При щоденному статичному та динамічному навантаженнях відбувається зростання внутрішньо-дискового тиску, що викликає мікротравматизацію міжхребцевих дисків, яка з часом призводить до їх зношення та формування дегенеративно-дистрофічних змін. Згодом в цей процес залучаються тіла суміжних хребців, міжхребцеві суглоби і зв′язковий апарат. М′язи втрачають здатність перерозподіляти та зменшувати навантаження на хребетно-руховий сегмент.

Отже, ураження будь-якої складової хребетно-рухового сегменту, буде призводити до порушення функцій хребта. Такі зміни у хребті називають остеохондрозом. 

Клінічні прояви остеохондрозу різноманітні. Для остеохондрозу шийного відділу хребта характерні біль в потиличній, міжлопатковій ділянках, відчуття важкості в надпліччях, біль шиї, особливо при рухах, обмеження її рухливості, оніміння пальців рук під час чи після сну. Про залучення в процес остеохондрозу хребетних артерій і порушення кровопостачання головного мозку свідчать запаморочення і миготіння мушок перед очима при повороті голови. Виявляється болючість остистих відростків і паравертибральних точок, напруження м′язів шиї.

При остеохондрозі грудного відділу хребта спостерігається швидка втома м′язів спини і неможливість знаходитись тривалий час в вертикальному положенні, постійний, монотонний, виснажливий біль вздовж хребта, який подеколи посилюється. При пальпації виявляються болючі паравертебральні точки, болючість остистих відростків, що знаходяться на вершині грудного кіфозу.

Остеохондроз поперекового відділу хребта спочатку проявляється малопомітними симптомами, яким, як правило, не надають значення. Відмічається почуття втоми і незначні больові відчуття при нахилі тулуба вперед, які швидко зникають після його випрямлення. З часом ці відчуття стають більш постійними, тривалими, проявляються під час сміху, кашлі, чханні. Спостерігаються біль в сідничній ділянці, вздовж задньої поверхні стегна, при цьому можливе викривлення хребта в поперековій ділянці. Больові точки з являються на рівні остистих відростків ураженого хребетно-рухового сегменту, обмежена його рухливість. Спостерігається гіпотрофія м′язів задньої поверхні стегна, гомілки, зниження сухожилкових рефлексів.

Біль є пусковим механізмом в розвитку ланцюга патологічних змін, які проявляються спазмом м′язів. Це викликає зміни біомеханічного характеру – асиметрію постави, зміну фізіологічних вигинів, вегетативні розлади; обмежує побутову та професійну діяльність та створює передумови до пошуку вирішення даної проблеми.

Лікування остеохондрозу повинно бути комплексним. Поряд з медикаментозним лікуванням необхідно застосовувати засоби фізичної реабілітації – масаж, різноманітні мануальні впливи, систему фізичних вправ. Для створення реабілітаційної програми реабілітолог збирає анамнез, проводить реабілітаційне обстеження, підбирає вправи кожному пацієнту індивідуально. Все це складна аналітична робота, яка вимагає спеціалізованої освіти та досвіду, тому самостійне виконання вправ є небезпечним.

Кінцевими основними завданнями фізичної реабілітації при остеохондрозі є досягнення тривалої ремісії, сповільнення розвитку дегенеративного процесу, зменшення наслідків порушення у хребетно-рухових сегментах. Все це створить передумови для зменшення макро- та мікротравматизацій, зниження статичного та динамічного перенавантаження хребта, а також зменшить вплив зовнішніх патогенних факторів.

 

Підготувала Марія Кравчук