Публікації

Продовжується співпраця Центру фізичної реабілітації «Формула руху» із тижневиком «Життя». Оскільки, питання, які стосуються сколіозу й надалі є актуальними та цікавлять широке коло читачів наші фахівці Ірина Корман та Денис Федьковия, на запит журналістів газети «Життя» підготували коментарі на найбільш поширені запитання.

Сколіоз – одне з найпоширеніших захворювань опорно-рухового апарату. Всі ми знаємо, що здоров’я хребта впливає на всі органи та системи нашого організму, тож важливо не ігнорувати перші симптоми недуги. У якому віці найчастіше з’являється сколіоз, чи важливий у виникненні захворювання генетичний чинник, коли потрібне оперативне втручання і яких фізичних навантажень варто уникати в разі цієї недуги – про це поговоримо в нашій сьогоднішній статті.

 

– Поширення сколіозу в наш час. Причини виникнення

– Це захворювання вражає близько двох відсотків дитячого населення і часто є спадковим. Причини виникнення сколіозу поділяють на вроджені та набуті. До вроджених причин здебільшого відносять вади розвитку кісток, м’язів та нервової системи, які формуються в немовлят іще в утробі матері. Також сюди належать вроджені захворювання нервової, м’язової та кісткової систем, порушення обміну речовин, які виявляються під час народження або впродовж першого року життя.

До набутих причин відносять перенесені недуги різного генезису та захворювання систем організму. Однак у 90-та відсотках випадків причину сколіозу встановити не вдається, і недуга формує цілу групу ідіоматичних сколіозів.

Також варто звернути увагу на фактори ризику, які за наявності певних передумов можуть спровокувати виникнення сколіозу. Такими чинниками можуть стати звикання організму до неправильної пози (читання, малювання, лежачи на боці, або ж коли людина стоїть, спираючись на одну ногу, тощо), постійне носіння портфеля в одній руці, неправильне сидіння за столом чи за партою.

– Які негативні зміни відбуваються в опорно-руховому апараті,

а також в організмі людини загалом у разі виникнення сколіозу?

– Перш за все зміни відбуваються в кістково-м’язовій системі, для них характерні зниження сили постуральних м’язів, виникнення та прогресування бічного вигину хребта у фронтальній площині, ротація хребців навколо своєї осі та деформація грудної клітки. Це спричиняє порушення біомеханіки хребтового стовпа та тіла загалом, що сприяє швидшому виникненню дегенеративних змін хребта і порушенню стереотипу ходьби.

З прогресуванням сколіозу в процес патологічних змін залучаються й інші системи – насамперед дихальна та серцево-судинна.

– Віковий чинник – чи важливий він у виникненні та прогресуванні недуги?

– Сколіоз може розвиватися в дитячому віці, однак найчастіше він виявляється чи прогресує в періоди інтенсивного росту людини. Саме тоді кісткова система розвивається швидше, ніж м’язова, і порушення постави, які сформувалися ще в дитячому віці, в цей період можуть прогресувати та переростати в сколіоз. Перший такий період характерний для віку п’ять-вісім років, другий – період статевого дозрівання в 12–15 років.

З віком, якщо не працювати над корекцією чи над стабілізацією змін, захворювання може прогресувати та спричиняти виникнення таких недуг хребта, як остеохондроз, протрузія чи грижа міжхребцевих дисків.

– Лікування сколіозу. Коли рекомендують оперативне втручання?

– Лікування цієї хвороби зазвичай відбувається консервативно. Питання хірургічного втручання в разі сколіозу розв’язують залежно від конкретної ситуації.

Здебільшого операцію проводять у разі швидкого прогресування недуги, внаслідок якого порушується діяльність життєво важливих систем організму, в разі різкого обмеження рухливості дитини, а також коли недуга не піддається

консервативній корекції. Переважно це сколіоз важкого ступеня зі значними деформаціями хребта та грудної клітки.

Звичайно, фізичний терапевт завжди прагне досягнути стабілізації стану пацієнта або такої корекції, щоб усунути потребу в проведенні операції, оскільки саме оперативне втручання зі встановленням фіксувальних пластин є вкрай травматичним.

Однак якщо хірургічне втручання неминуче і вирішено, що його потрібно проводити, то застосування фізичної реабілітації в період підготування до операції є запорукою швидшого відновлення в післяопераційний період. І, звичайно, ефект від операції суттєво залежатиме від ефективності подальшої фізичної реабілітації.

– Чого не «любить» сколіоз, які види спорту, фізичні навантаження

протипоказані в разі цього захворювання?

Що, навпаки, є корисним?

– У разі сколіозу не рекомендують стрибкові види фізичного навантаження. Особливої уваги потребують діти зі сколіозом, які займаються спортом з виконанням асиметричного навантаження. Загалом заняття фізичною активністю та різними видами спорту є корисними для дітей, якщо тренування грамотно побудовані. Проте коли йдеться про корекцію порушення, то ми не можемо стверджувати, що плавання чи загальна фізична активність може повністю розв’язати проблему корекції сколіозу.

– Які вправи фізичні терапевти радять виконувати в разі сколіозу?

Можливо, існують рекомендації стосовно людей літнього віку,

які потерпають від цього захворювання.

– Рекомендувати певні фізичні вправи можна лише після докладного реабілітаційного обстеження, адже, незважаючи на все, кожен випадок має свої особливості, які визначають під час об’єктивного обстеження.

Якщо говорити про стратегію реабілітаційної роботи в разі сколіозу, передусім вона скерована на відновлення максимально нормальної біомеханіки руху хребта, що включає відновлення адекватної амплітуди рухів хребта, зміцнення м’язів-стабілізаторів хребта, щоб запобігти прогресуванню недуги. На пізніших етапах фізичної реабілітації увагу зосереджують на корекції відхилень та покращенні пропріоцепції (відчутті себе у просторі). Це стосується і дітей, і людей літнього віку.

Варто наголосити на тому, що важливу роль у профілактиці та вчасному виявленні сколіозу відіграють батьки. Увага до змін у поставі дитини, вчасне звернення до фахівців, наполеглива робота над корекцією порушень постави дають змогу зменшити ризик розвитку сколіозу.

 

Підготували фахівці фізичної терапії

Центру фізичної реабілітації «Формула руху»

Ірина КОРМАН і Денис ФЕДЬКОВИЧ