Травми колінного суглобу: запитання і відповіді - Центр фізичної реабілітації Формула руху
     

Публікації

Колінний суглоб є найбільшим суглобом людського організму, а травми — найпоширенішими ураженнями коліна. Про причини та лікування наслідків травматизації передньої хрестоподібної зв’язки колінного суглоба розповідають Денис Дмитрів, головний фізичний терапевт Центру фізичної реабілітації «Формула руху» (м. Львів) та Василь Рокита, ортопед-травматолог 2-го травматологічного відділення Львівської комунальної міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги

Як часто травмується передня хрестоподібна зв’язка?

Порівняно з іншими травмами колінного суглоба передняя хрестоподібна зв’язка (ПХЗ) найчастіше зазнає травматизації. Серед всіх інших зв’язок коліна ПХЗ також травмується найбільш часто, наприклад, її розриви трапляються в 15–30 разів частіше, ніж розриви задньої хрестоподібної зв’язки.

До факторів, які спричиняють травматизацію, належать заняття високотравматичними видами спорту та стать людини. Так, згідно із результатами досліджень, у жінок майже вдвічі вищий ризик травматизації ПХЗ внаслідок збільшеного кута між стегном і гомілкою, зменшеною шириною міжвиросткової вирізки та меншої сили і злагодженості роботи м’язів нижніх кінцівок.

Якими є основні причини травматизації зв’язки?

Очолює перелік причин травм ПХЗ безконтактний вид травми (близько 70% від усіх видів), який виникає при різкому неправильному русі у колінному суглобі. Прямий і частковий контакт із зовнішніми чинниками сягають 30% причин, які зумовлюють травму (удар по гомілці, стегну).

Чи обов’язково проводити пластику ПХЗ після її розриву?

Потреба у хірургічному лікуванні визначається рівнем фізичної активності, якого потребує пацієнт, та, меншою мірою, його віком. Якщо травмований хоче повернутися у спорт або до іншої фізичної активності, пов’язаної з різкими рухами, змінами напрямку руху, обертаннями, тоді операція є доцільною.

Пацієнти, які ведуть малорухливий спосіб життя, можуть уникнути пластики ПХЗ. Однак вони мають розуміти, що у подальшому можливі епізоди нестабільності суглоба під час звичних видів повсякденної діяльності.

Коли варто розпочинати реабілітацію після пластики ПХЗ?

Фізичну терапію рекомендовано починати якомога швидше (з 2-го дня після операції). Однак наш досвід свідчить, що фізична терапія пацієнтів розпочинається переважно через 3–4 тиж після хірургічного втручання. На жаль, до цього терміну більшість хворих утримують оперовану кінцівку в абсолютному спокої, використовують жорсткі ортези (спеціальні зовнішні медичні пристрої, призначені для фіксації, корекції та розвантаження суглобів) і не виконують вправ. А це може призводити до післяопераційних ускладнень, які, своєю чергою, збільшують терміни реабілітації.

На 2-й день після артроскопії вже необхідно виконувати рухи стопою, під час яких працюють м’язи гомілки, ізометричні скорочення чотириголового м’яза стегна, піднімати пряму кінцівку вгору. Саме з цього часу слід починати роботу над відновленням амплітуди рухів.

Скільки триває відновлення після пластики ПХЗ?

Здійснюючи реконструкцію ПХЗ, пацієнти вкрай недооцінюють ту кількість часу і обсяг клопіткої роботи, які їм слід витратити для відновлення функціональної стабільності коліна після операції. Якщо вести мову про повну біологічну перебудову нової зв’язки, то цей період триває не менше 6 міс.

Коли можна повернутися до своєї звичної фізичної активності, занять спортом та у професійний спорт?

Термін повернення до виконання своїх професійних обов’язків і занять спортом залежить від характеру, виду діяльності, а також рівня фізичної готовності. Офісні працівники можуть повернутися до своєї діяльності вже через 8–10 днів після операції; по завершенні 4–6 міс пацієнти вертаються до звичного фізично активного способу життя (велосипед, лижі, безконтактні рухливі ігри, біг тощо).

Професійні спортсмени повертаються до специфічних для обраного виду спорту тренувань приблизно за 4 міс, до повноцінних тренувань (але без повного контакту в контактних видах спорту) — з 5-го місяця, до виступів на змаганнях – через 6–9 міс. Звичайно, це за умови проведеної повноцінної фізичної терапії. Раннє повернення у професійний спорт загрожує повторним травмуванням зв’язки колінного суглоба.

Які додаткові технічні засоби для пересування можна використовувати і коли від них варто відмовитися?

Використання додаткових технічних засобів для пересування після пластики ПХЗ є індивідуальним. Додаткові засоби опори (милиці, палички) застосовують переважно у перші 3–4 тиж після операції для зменшення осьового навантаження на кінцівку, а потім лише у тих випадках, коли пацієнт відчуває проблеми із збереженням рівноваги і балансу.

Для фіксації коліна рекомендовано користуватися шиною (brace) одразу після операції та ортезом на коліно під час ходьби.

Відмовлятися від використання допоміжних засобів слід після того як м’язи стануть достатньо сильними для відновлення нормального стереотипу ходьби. Згідно з протоколами на 4-й тиждень можна давати вже 100% осьового навантаження на оперовану ногу.

У чому полягає фізична терапія після аутопластики ПХЗ?

Особливості фізичної терапії після аутопластики ПХЗ залежать від того, яким був функціональний стан колінного суглоба до операції, коли пацієнт розпочав займатися фізичною терапією після оперативного втручання та якого рівня фізична активність передбачається.

Основні завдання у перший тиждень після операції — повернути повну амплітуду розгинання та поступово збільшити амплітуду згинання в колінному суглобі; відновити функцію чотириголового м’яза стегна, м’язів-згиначів коліна; здійснювати контроль за набряком. Рекомендовані з цією метою пасивні і активні вправи належить виконувати 3–4 рази на день.

У подальшому акцент робиться на повному відновленні амплітуди рухів у колінному суглобі, силі м’язів нижньої кінцівки, покращанні рівноваги та міжм’язової координації. Достатньо тричі на тиждень працювати із фізичним терапевтом та вдома виконувати невеликий обсяг самостійної роботи для повноцінної реабілітації. Певна річ, для професійних спортсменів обсяг необхідної роботи є більшим.

За який час відновлюється повне згинання ноги в колінному суглобі та коли зникає набряк?

Процеси відновлення амплітуди руху і набряку суглоба взаємозалежні. Чим менший набряк, тим легше і швидше вдається відновити нормальну рухливість оперованого суглоба.

Повноцінного активного згинання в колінному суглобі належить досягти вже на 5–6-й тиждень після операції (ці терміни вказано з урахуванням своєчасного початку реабілітаційного процесу з 2–3-го дня після операції). Важливо не форсувати процеси відновлення, щоб не призвести до зменшення міцності трансплантата та не провокувати збільшення набряку.

Наявність значного набряку перешкоджає відновленню нормальної функції м’язів і амплітуди суглоба. З явищами набряку слід впоратися якнайшвидше, що досягається піднятим положенням кінцівки, використанням холоду та компресійних пов’язок, хоча в середньому до 6 міс після операції обриси оперованого коліна можуть відрізнятися від здорового. Окрім того, будь-яке перевантаження коліна (форсування згинання на початкових етапах, різке збільшення часу ходьби, тривале перебування за кермом, надмірне фізичне навантаження на коліно) може зумовлювати тимчасове виникнення набряку.

«Хрускіт», нестабільність, зниження чутливості — чи повинні насторожувати ці симптоми?

Такі ознаки вважають цілком нормальними впродовж відновлення після пластики ПХЗ. Поява крепітації («хрускіт») характерна при збільшенні амплітуди і рухливості оперованого колінного суглоба доти, доки не відбудеться достатнє для стабілізації коліна зміцнення м’язів.

Відчуття нестабільності чи зниження чутливості теж є тимчасовими — до відновлення достатньої сили м’язів, міжм’язової координації та повного приживлення нової зв’язки.

Чи високим є ризик повторного розриву зв’язки?

Найбільш вразливим до травматизації трансплантат вважається у період 7–12 тиж після операції. Саме тоді міцність нової зв’язки вдвічі нижча від нормальної, що пов’язано із процесами перебудови і приживлення трансплантата.

У подальшому з впевненістю можна говорити про те, що після якісної реабілітації ризик повторної травматизації зв’язки є таким самим або навіть дещо нижчим, ніж неоперованої кінцівки.

Чи корисні плавання або заняття на велотренажері для швидшого відновлення?

Такі види рухової активності є гарним додатковим засобом у процесі післяопераційного відновлення. Однак рівень навантаження потрібно контролювати і збільшувати поступово. Основний критерій зменшення навантаження (часу, відстані, сили опору на велосипеді-тренажері) — поява болю або набряку після заняття.

Коли можна починати бігати, їздити на велосипеді і виконувати рухливі вправи?

Терміни повернення до бігу чи різних рухливих ігор визначаються перш за все станом м’язів нижніх кінцівок і функціональною готовністю колінного суглоба. Їздити на велосипеді рівною дорогою можна починаючи з 6-го тижня після операції. Поїздки на велосипеді пересіченою місцевістю у ці періоди заборонені.

Біг на біговій доріжці рекомендовано починати з 9–12-го тижня, і лише після 2 тиж таких занять переходити на стадіон. Однак зазначимо, що тривалий біг, пов’язаний з тривалими ударними навантаженнями на суглоб, у перші місяці після операції спричиняє біль і набряк та є менш ефективним, аніж спеціальні тренування, велосипед, еліптичний тренажер та плавання. Біг зі зміною напрямків і різкою зміною швидкості, рухливі ігри рекомендовано починати з 4-го місяця після оперативного втручання.

Попри те, все ж головним критерієм стосовно відновлення рухової активності залишаються не часові рамки, а функціональна готовність колінного суглоба.

Коли можна знову сісти за кермо автомобіля?

Пацієнти, у яких операція була проведена на лівій нозі, а машина має автоматичну коробку передач, можуть сідати за кермо в будь-який період після операції. Коли в автомобілі механічна коробка передач, а операція проведена на правій нозі, то сідати за кермо можна тільки за умови гарного м’язового контролю ноги не раніше ніж через 3–4 тиж після операції.

Фото в тексті: Ігор Садовий

“Фармацевт Практик” #2′ 2018