Публікації

Хвороба БЄХТЄРЄВА (анкілозуючий спондилоартрит, Ankylosing Spondylitis, хвороба Штрюмпелля - Бехтерева - Марі, хвороба П'єра-Марі) – хронічне системне захворювання суглобів з переважною локалізацією процесу в суглобах «хрящового» типу крижово-клубових зчленуваннях, дрібних міжхребцевих суглобах, грудинно-ключично і реберно-грудинних зчленуваннях, а також в паравертебральних м'яких тканинах.

Що викликає дану патологію?

Точна причина анкілозуючого спондилоартриту (AС) невідома, але існує сильний взаємозв′язок генетичних і екологічних факторів із розвитком даного захворювання.  

Основний ген, пов'язаний з ризиком для AС – HLA-B27. Наявність гена не означає, що у людини розвинеться анкілозуючий спондилоартрит. Менше 1 з 20 осіб з геном HLA-B27 захворіває на анкілозуючий спондилоартрит. Окрім того, даний ген зустрічається у 10% людей, у яких немає жодних ознак патологічного стану.

Нещодавно вчені виявили ще два гени (IL23R і ERAP1), які, поряд з HLA-B27, роблять більш імовірним розвиток захворювання. Загалом дослідниками виявлено більше 60 генів, з якими пов'язаний розвиток AС. 

Хто найчастіше хворіє даним захворюванням?

Хвороба найбільш поширена в північноєвропейських країнах і найменше спостерігається у людей афро-карибського походження. Співвідношення чоловічої та жіночої захворюваності становить 3: 1.

Загалом за різними даними у всьому світі від анкілозуючого спондилоартриту страждають 0,1%-0,2% людей. Захворювання може розвинутись в будь-якому віці, найчастіше (від 17 - 45 років).

Як проявляється анкілозуючий спондилоартрит?

У початковому періоді захворювання характерні скарги на біль в області крижово-поперекового зчленування, зменшення обсягу рухів хребта і загальна скутість, яка виникає в спокої, особливо в другій половині ночі і ближче до ранку, зменшуючись при рухах і виконанні вправ.

У міру прогресування захворювання відбувається посилення больового синдрому і поширення больового синдрому вздовж усього хребта.

Візуально хвороба проявляється дугоподібним викривленням хребта і хронічною сутулістю. 

При прогресуванні захворювання відбувається анкілозування (знерухомлення) міжхребцевих суглобів.

Периферична форма захворювання проявляє себе в ураженні великих суглобів - ліктьових, колінних, гомілковостопних. 

Також спостерігаються і позасуглобові прояви хвороби Бєхтєрєва – ураження очей, кишечника і рідше, серця й легень (внаслідок обмеження рухливості грудної клітки).

Діагностика

Для діагностування та оцінки стану при анкілозуючому спонділоартриті використовують: 

I. Індекс активності хвороби анкілозуючого спондилоартриту (BASDAI) призначений для виявлення активності запального процесу захворювання.

Перевагою BASDAI є те, що він може допомогти встановити діагноз AС при наявності інших супутніх факторів, таких як:

 - позитивний результат HLA-B27, 

- стійкий біль у сідницях, 

- патологічних процесів виявлених рентгенологічно або завдяки МРТ.

Даний індекс доволі легко обчислити і точно оцінити необхідність додаткової терапії. 

ІІ. Функціональний індекс анкілозуючого спондилоартриту (BASFI) - функціональний індекс, який може точно оцінити функціональні порушення в зв'язку з цим захворюванням, а також поліпшення після терапії. BASFI зазвичай не використовується в якості діагностичного інструменту, а скоріше як інструмент для встановлення поточного стану і подальших результатів терапії.

Для діагностування захворювання можна використовувати наступну інформацію:

- історія хвороби (сімейна історія анкілозуючого спонділоартриту, посилення болю в період спокою, під час сну, який зберігається більше трьох місяців (хронічна форма); початок анкілозуючого спонділоартриту зазвичай у чоловіків молодших 45 років, загальна втомлюваність через наявність запального процесу).

- оцінка фізичного стану (тугорухливість хребта у всіх напрямках, спазм м'язів з вкороченням їх фізіологічної довжини і поступовою атрофією; обмеження рухливості грудної клітки).

- комп’ютеризоване обстеження суглобів і кісток (анкілоз суглобів можна розрізнити на рентгенограмах, тільки коли хвороба досягла другої стадії, хворобу на першій стадії можна діагностувати за допомогою МРТ).

- аналіз крові (включаючи тест на HLA-B27, підвищена ШОЕ, відсутність ревматоїдного фактора в сироватці крові).

Який прогноз перебігу захворювання?

Близько 70-90% людей з анкілозуючим спонділоартритом залишаються повністю незалежними або мають мінімальні обмеження в довгостроковій перспективі. Тяжкість анкілозуючого спонділоартриту значно міняється від людини до людини, і не у всіх можуть виникнути найсерйозніші ускладнення або знерухомлення хребта. Деякі можуть відчувати тільки переривчастий біль в спині і дискомфорт; в той час інші можуть відчувати сильний біль і скутість у багатьох ділянках тіла протягом тривалих періодів часу.

Важливо знати, що анкілозуючий спондилоартрит є хронічним або довічним захворюванням, і що важкість анкілозуючий спондилоартрит не корелює із віком і статтю пацієнтів.

При наявності сучасних методів лікування анкілозуючий спондилоартрит зазвичай значно не впливає на тривалість життя, хоча стан пов'язаний з підвищеним ризиком виникнення інших потенційно небезпечних для життя проблем (остеопороз, серцево-судинні захворювання, а також патологічні процеси в легенях та нирках).

Як лікувати анкілозуючий спондилоартрит та полегшити свій функціональний стан при розвитку патології?

Деякі методи лікування допомагають в зменшенні симптомів і прогресуванні захворювання. Переважно медикаментозна терапія включає в себе нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), які покликані полегшувати біль і зменшувати набряк запалених суглобів. У окремих випадках оперативне втручання може відновити деяку рухливість пошкоджених суглобів. 

Попри це, лікування буде мати більшу результативність при комплексному підході в поєднанні з фізичною терапією та здоровим харчуванням. 

Фізична терапія займає одне з ключових місць в полегшенні функціональних можливостей організму ураженого анкілозуючий спондилоартрит. 

Для досягнення максимального ефекту фізична терапія повинна включати різноманітні засоби.

Аеробні вправи з низькою інтенсивністю, дихальні вправи, сприятимуть покращенню діяльності кардіо-респіраторної системи, а відповідно і насиченості крові киснем, що є важливим для нормальної діяльності інших систем організму. Маніпуляції з метою розслаблення спазмованих м’язів, термотерапія сприятимуть покращенню їх діяльності. Зміцнення м’язів-стабілізаторів тулуба, тазу і стегон за допомогою функціональних вправ, пропріорецептивне нейром'язове тренування (PNF) з поступовим збільшенням інтенсивності, є більш ефективні, в порівнянні з локальним зміцненням м’язів людини хворої анкілозуючим спондилоартритом. Натомість вправи, такі як біг, зазвичай не рекомендуються виконувати через постійний струс уражених хребців, який може призвести до погіршення симптоматики (біль і скутість).

Слід пам'ятати, що навіть якщо при анкілозуючому спондилоартриті відчуваються лише незначні симптоми, які вдається тримаєте під контролем, важливо консультуватись з своїм лікуючим лікарем найменше один раз в рік, щоб виявляти і лікувати будь-які можливі ускладнення.

Фізична терапія повинна супроводжувати людину з анкілозуючим спондилоартритом протягом життя, бо стан капсульно-зв’язкового апарату в переважній свої мірі визначається станом м’язів організму людини.

Підготував: Денис Дмитрів